Цей день в історії

Війна Білої та Червоної троянд

Битвою при Сент-Олбансі 22 травня 1455 року між військами короля Генріха VI Ланкастера і Річарда, герцога Йоркського, почалась тридцятирічна війна за англійський престол, названа війною Червоної та Білої Троянд (за кольором троянд у відповідних родових гербах). Почергові поразки-перемоги суперників привели до втрати могутності обома династіями, і в 1485 році кололем Англії став Генріх VII, перший король з роду Тюдорів.

Після поразки Англії в Столітній війні, коли вона втратила практично всі свої землі у Франції, а економічний стан країни був складний, проти короля Генріха VI і його дружини Маргарити Анжуйської сформувалась опозиція, яку очолив Річард

Йоркський. В 1453 році він став регентом при Генріхові VI, який страждав від періодичних нападів безумства, однак, через рік Маргарита Анжуйська домоглась відсторонення Річарда.

Протистояння між ними перейшло у відкриту війну 22 травня 1455 року, коли йоркісти у битві біля Сент-Олбансі (поблизу Лондона) розбили королівські війська, захопивши в полон Генріха VI. Парламент оголосив Річарда Йорка протектором Англії. Здобувши швидку перемогу, він заявив свої претензії на престол. Підставою для цього було те, що і Генріх і Річард були праправнуками короля Едуарда III Плантагенета, а рід Ланкастерів утвердився як королівський шляхом заколоту, коли в 1399 році Генрі Болінгброк, герцог Ланкастерський, скинув Річарда II, останнього з Плантагенетів. В 1460 році парламент оголосив Річарда Йоркського спадкоємцем Генріха VI, проте він цього ж року загинув у бою біля Вейквілда проти військ Маргарити Анжуйської і наступного року королем став його син Едуард IV.

Після ряду наступних перемог Йорків Маргарита була змушена рятуватись втечею у Францію. Військові дії поновились лише в 1470-у, коли Ланкастерів підтримали герцог Кларенс (молодший брат Едуарда IV) і граф Ворвік. Їм вдалось повернути на престол Генріха VI, який весь цей час перебував у тюрмі в Тауері. Однак наступного року герцог Кларенс знов перейшов на бік свого брата, і Йорки здобули перемогт у ряді битв, в яких загинув єдиний син Генріха VI; цього ж року в Тауері був убитий і сам Генріх VI - це стало кінцем династії Ланкастерів.

Після смерті Едуарда IV в 1483 році королем Англії став його син Едуард V, проте королівська рада оголосила його незаконнонародженим і престол посів Річард Глостер, брат Едуарда IV. Через два роки проти партії Йорків виступив Генріх Тюдор, герцог Річмонд, ще один праправнук Едуарда III (і внук Джона Гонта, засновника династії Ланкастерів). 22 серпня 1485 року він при підтримці війська з французьких та валійських найманців розбив війська Річарда III у битві біля Босворта, в якій сам король загинув. Генріх був проголошений королем на полі бою і після прибуття до Лондона був затверджений на престолі парламенською постановою. Він став другим після Вільгельма I королем Англії, який здобув престол по праву завоювання, а не наслідування.

Генріх VII Тюдор одружився на Єлизаветі Йоркській, дочці Едуарда IV, чим оголосив примирення двох родів. В якості емблеми нової династії була обрана троянда, яка суміщала елементи як Червоної, так і Білої троянд. Його 24-літнє правління виявилось одним із найспокійніших в історії Англії. Він видав свою дочку заміж за короля Шотландії Якова IV, завдяки чому його праправнук Яків VI Стюарт об'єднав корони Англії і Шотландії; син Генріха VII король Генріх VIII став ініціатором розриву Англії з католицькою церквою.