Родовідна пам'ять

 "Якщо позабудеш стежину до хати,                       
   Яку дитинчам навпростець протоптав,
   І матір, і рід свій, і слово крилате,
   То значить, чужинцем бездушним ти став."
   (Р. Братунь)
Родовідна пам'ять - явище в українському побуті унікальне. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов'язок знати поіменно свій родовід від п'ятого чи навіть сьомого коліна.
Пам'ять про своїх предків була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, було обов'язком.
Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам'яттю, зневажливо називали людьми без роду-племені. Кожна людина, і кожний народ мають свої святині. Вивішений на стіні портрет дідуся чи бабусі - це не просто данина традиції. Це па-м'ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати приклад.
Сьогодні, на практичному занятті з історії, учні 5 класу мали можлівість презентувати свої родовідні корені, розповідали про традиції та обереги своєї сім'ї.
Представляючи свої роботи учні дійшли розуміння того, що людина тим міцніше стоїть на землі, чим глибше сягають корені її роду.