17 липня 1453 року між англійськими та французькими військами біля містечка Кастійон в Гасконі відбулась остання битва Столітньої війни, яка завершилась повним розгромом англійських військ, що дало можливість французам оволодіти містом Бордо.
Приводом до війни, яка тривала 116 років, стали претензії англійської королівської династії Плантагенетів на свої колишні володіння на материковій Європі, які вона втратила за Паризьким договором 1259 року між королем Франції Людовіком IX і королем Англії Генріхом III, а формальним приводом стали претензії англійського короля Едуарда III Плантагенета на французький престол після смерті в 1328 році Карла IV Капетинга.
Бій відбувся 17 липня 1453 року - здобувши швидку перемогу над невеликим передовим загоном французів, англійці кинулися в атаку, проте наткнулися на сильно укріплений табір, підсилений артилерією. Протягом години французам вдавалось стримувати наступ англійців, а після приходу підмоги у вигляді тисячі бретонських кавалеристів, вони перейшли в атаку і розгромили війська Талбота. Англійці втратили понад 4 тисячі убитими і пораненими, а сам Талбот був зарубаний сокирою вже після битви, будучи не в змозі вибратись з-під вбитого коня; загинув також і його син, Едвард, який із запізненням прийшов на допомогу з трьохтисячним загоном.
14 жовтня французи зайняли Бордо і для обох воюючих сторін стало очевидним, що Столітня війна скінчилась. Поразка в Гасконі викликала нервовий зрив у Генріха VI і він протягом року був недієздатним настільки, що не брав участь в урочистостях з нагоди народження свого сина і спадкоємця Едуарда. Цим скористались опоненти короля і в кінці 1453 року Річард Йоркський став регентом при Генріхові VI, що в решті-решт привело до громадянської війни в Англії, відомої як Війна Білої та Червоної троянд.
Мирний договір за підсумками Столітньої війни був підписаний лише в 1475 році. Франція, незважаючи на перемогу, вийшла з неї ослабленою і з втратою двох третин власного населення. Англія в результаті Столітньої війни втратила всі свої володіння на континенті (за виключенням міста Кале), якими володіла з XII століття, і з спустошеною казною; зберігаючи претензії на французький престол, монархи Англії (а потім Великобританії) до 1801 носили титул королів Франції і відмовились від нього лише після поразки у війні з республіканською Францією.
Дуже корисна інформація!
ВідповістиВидалити